FAUNA HALICIAE ET CARPATHIAE

Систематичне положення

Arthropoda Linnaeus, 1758
>> Insecta Linnaeus, 1758
  >> Coleoptera Linnaeus, 1758
    >> Polyphaga Emery, 1886
      >> Cucujiformia Latreille, 1802
        >> Cerambycoidea Latreille, 1802
          >> Cerambycidae Latreille, 1802
            >> Lepturinae Latreille, 1802
              >> Rhagiini Kirby, 1837
                >> Pachyta Dejean, 1821
Pachyta lamed Linnaeus, 1758 (укр. Пахіта смугаста)
         = Leptura pedella DeGeer, 1775
         = Leptura spadicea Paykull, 1800
         = Cerambyx lamed Linnaeus, 1758

Опис:
Імаго. Розміри тіла 11-19 мм. Передньоспинка блискуча, негусто поцяткована; надкрила – буро-червоні у самців, або жовті з двома розмитими чорними смугами – у самок, сильно зморшкуваті, майже, по всій довжині. Тіло чорного кольору.
Личинка. по обидві сторони голови наявні три основні вічка. Верхня губа овально-поперечна. Наличник трапецієподібний. Мандибули видовжені, на вершині косо зрізані. Ноги добре розвинені. Пронотум маленьких розмірів. Дорзальні мозолі з двома поперечними валиками кожен. Дев’ятий терґіт черевця на верхівці витягнений у зубець. Довжина личинки – 30 мм.

Поширення:
Голарктичний вид, поширений від Європи до Японії й Північної Америки.
Локалітети:

Біотопи: узлісся та масиви хвойних лісів зі смереки та ялиці.

Період добової активності:
День
Період льоту імаго:
VІ-VIІ

Кормова база:
Імаґо живиться - ? Личинки поїдають деревину смереки, ялиці, ?сосни.
Життєвий цикл:
Личинка розвивається у тонких коренях всохлих або всихаючих товстостовбурних хвойних дерев чи їхніх пеньків. Заляльковування відбувається у ґрунті. Самки відкладають від 100 до 400 яєць, невеликими групами, на поверхню кори або у тріщини. Ґенерація – дворічна.
Природоохоронний статус:
Не охороняється.
Чисельність:
Дуже рідкісний.

Джерела інформації:
(Загайкевич І.К., Бартенев А.Ф., Заморока А.М.)

Зовнішні посилання:

Перейти у бібліотеку

  Різун Володимир Богданович

  Дата народження: 29 жовтня 1960 р.
  Фах: Зоолог, ентомолог
  Спеціалізація: Жуки-туруни (Coleoptera: Carabidae)
  Alma mater: Львівський державний університет ім. І. Франка, 1982 р.
  Наукове звання: Кандидат біологічних наук (дисертація на тему “Туруни (Coleoptera, Carabidae) Українських Карпат”, 1990 р.)
  Місце роботи: Державний природознавчий музей НАН України, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії ентомології.
  Контакти: rizun@museum.lviv.net  

Перейти до бази даних   

Перейти до бібліотеки

Систематичне положення

Arthropoda Linnaeus, 1758
>> Insecta Linnaeus, 1758
  >> Coleoptera Linnaeus, 1758
    >> Polyphaga Emery, 1886
      >> Cucujiformia Latreille, 1802
        >> Cerambycoidea Latreille, 1802
          >> Cerambycidae Latreille, 1802
            >> Lepturinae Latreille, 1802
              >> Rhagiini Kirby, 1837
                >> Stenocorus Fabricius, 1775
Stenocorus quercus Götz, 1783 (укр. Вусач-стенокор дубовий)
= Anisorus quercus (Götz) Villiers, 1974
= Leptura baja Schrank, 1798
= Leptura humeralis Fabricius, 1787
= Stenochorus quercus (Götz) Jablokoff, 1954
= Stenocorus dispar Panzer, 1797
= Stenocorus quercus punctipennis Reitter, 1914
= Toxotus dispar (Panzer) Mulsant, 1839
= Toxotus humeralis (Fabricius) Küster, 1846
= Toxotus quercus (Götz) Mulsant, 1862
= Cerambyx quercus Götz, 1783

Опис:
Імаго. Морфологічно S. quercus схожий на S. merіdianus, проте, відрізняється за будовою вусиків: їх третій членик є коротшим за п’ятий (у S. merіdianus - навпаки). Вид дещо дрібніший за попередній, розміри тіла 12-21 мм. Тіло чорне, часто з буро-червоним черевцем у самців, а у самок – цілком темне. Надкрила буро-жовті – у самок, або зі світлими плечовими горбиками – у самців. Ноги світло забарвлені.
Личинка. Личинка велика до 34 мм завдовжки з добре розвиненими грудними ногами. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений в склеротизований шип.

Поширення:
Панєвропейський вид Європейського зооґеографічного комплексу, поширений по всій Європі, західній частині Росії, Середземномор’ї, Кавказі, Ірані та Малій Азіїта.
Локалітети:
ок. м. Львів
Біотопи: узлісся та масиви листяних лісів.

Період добової активності:
 День
Період льоту імаго:
 V-VI

Кормова база:
Імаґо живиться - ? Личинки поїдають деревину дуба, граба, клена , в’яза та деяких інших листяних порід, заселяють мертві корені та прикореневі частини стовбурів дерев.
Життєвий цикл:
Розвиток триває 2-3 роки
Природоохоронний статус:
Не охороняється.
Чисельність:
Дані відсутні.

Джерела інформації:
(Загайкевич І.К., Бартенев А.Ф., Заморока А.М.)

Зовнішні посилання:

Перейти у бібліотеку

Систематичне положення

Arthropoda Linnaeus, 1758
>> Insecta Linnaeus, 1758
  >> Coleoptera Linnaeus, 1758
    >> Polyphaga Emery, 1886
      >> Cucujiformia Latreille, 1802
        >> Cerambycoidea Latreille, 1802
          >> Cerambycidae Latreille, 1802
            >> Lepturinae Latreille, 1802
              >> Rhagiini Kirby, 1837
                >> Stenocorus Fabricius, 1775
Stenocorus meridianus Linnaeus, 1758 (укр. Вусач-стенокор стрункий)
= Cerambyx meridiana (Linnaeus) Linnaeus, 1767
= Cerambyx meridianus (Linnaeus) Gmelin, 1790
= Leptura grandis Poda, 1761
= Leptura rubra Sulzer, 1761 nec Linnaeus, 1758
= Leptura splendens Laicharting, 1784
= Stenochorus meridianus (Linnaeus) Reitter, 1912
= Stenocorus meridianus ab. maculatus Podaný, 1979
= Toxotus lacordairei Pascoe, 1867
= Toxotus meridianus (Linnaeus) Mulsant, 1839
= Leptura meridiana Linnaeus, 1758

Опис:
Імаго. Розміри тіла 15-27 мм. Тіло чорне, зі світлими – буро-жовтими надкрилами, які іноді із затемненими вершиною та швом, або цілком темні, вкриті дрібними стоячими волосками. У самців черевце часто червонуватого або рудого забарвлення. Ноги більш-менш рудого або червоного забарвлення іноді темні.
Личинка. Личинка велика до 34 мм завдовжки з добре розвиненими грудними ногами. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений в склеротизований шип.

Поширення:
Європейський вид Європейського зооґеографічного комплексу, поширений по всій Європі, західній частині Росії та зрідка на Кавказі.
Локалітети:
м. Івано-Франківськ
Біотопи: узлісся та масиви листяних лісів, на квітах свидини (Swida alba L.).

Період добової активності:
 День
Період льоту імаго:
 V-VI

Кормова база:
 Імаґо живиться пилком і нектаром свидини і можливо іншир рослин. Личинки поїдають деревину дуба, граба, клена , в’яза та деяких інших листяних порід, заселяють мертві корені та прикореневі частини стовбурів дерев.
Життєвий цикл:
 Розвиток триває 2 роки
Природоохоронний статус:
 Не охороняється.
Чисельність:
 Дані відсутні.

Джерела інформації:
(Загайкевич І.К., Бартенев А.Ф., Заморока А.М.)

Зовнішні посилання:

Перейти у бібліотеку

Систематичне положення

Arthropoda Linnaeus, 1758
>> Insecta Linnaeus, 1758
  >> Coleoptera Linnaeus, 1758
    >> Polyphaga Emery, 1886
      >> Cucujiformia Latreille, 1802
        >> Cerambycoidea Latreille, 1802
          >> Cerambycidae Latreille, 1802
            >> Lepturinae Latreille, 1802
              >> Rhagiini Kirby, 1837
                >> Oxymirus Mulsant, 1863
 Oxymirus cursor Linnaeus, 1758 (укр. Вусач смугастий хвойний)
= Cerambyx noctis Gmelin, 1790
= Rhagium cursor (Linnaeus) Fabricius, 1801
= Rhagium noctis (Gmelin) Fabricius
= Stenocorus cursor (Linnaeus) Olivier, 1795
= Stenocorus noctis (Gmelin) Olivier, 1795
= Stenocorus striatus Voet, 1806
= Toxotus cursor (Linnaeus) Mulsant, 1839
= Toxotus lacordairei Pascoe, 1867
= Cerambyx cursor Linnaeus, 1758

Опис: Імаго. Розміри тіла 16-23 мм завдовжки. Забарвлення чорне, тільки вусики, гомілки і лапки червоно-бурого кольору. У самок надкрила червоно-бурі з двома поздовжніми чорними смугами, а у самців – повністю чорні, часто трапляються повністю руді самки і самці (“молоді жуки”). Надкрила мають також кілька ледь помітних реберець. Передньоспинка і загостреним бічним горбиком, і слабо вираженими горбиками на самому диску. Вусики розміщені між виїмчастими очима.
Личинка. Тіло товсте, довжиною до 32 мм і шириною до 6 мм. Вкрите дрібними рідкими щетинками. З кожної сторони голови по одному основному і двома додатковими вічками. Вусики дуже короткі, тричленикові. Щелепи на вершині скошені, з вузьким, вертикальним зубцем. Ноги тонкі, рудуваті, з маленькими кігтиками. Мозолі на сегментах черевця сильно ґранульовані: з дорзальної сторони в 4 ряди, а з вентральної – в 2. 9-й терґіт черевця з 2 суміжними, склеротизованими, зігненими вперед зубцями.

Поширення: Бореально-альпійський вид європейсько-сибірського зооґеографічного комплексу. Розповсюджений у гірських системах Центральної та Північноїі Європи, на Кавказі та в Сибіру.
Локалітети: с. Стара Гута, с. Зелена (басейн р. Зубрівка), м. Яремча, с. Буркут; література: с. Осмолода, с. Осмолода, с. Микуличин, с. Татарів, смт. Ворохта, с. Паляниця (г. Хом’як), полонина Пожижевська (Чорногора).
Біотопи: узлісся та масиви хвойних лісів, утворених смерекою.

Період добової активності: День
Період льоту імаго: V-VIІ

Кормова база: Імаґо не живиться. Личинки поїдають деревину смереки та ін. хвойних видів.
Життєвий цикл: Розвиток триває 2 роки
Природоохоронний статус: Не охороняється.
Чисельність: Дані відсутні.

Джерела інформації:
(Загайкевич І.К., Бартенев А.Ф., Заморока А.М.)

Зовнішні посилання:

Перейти у бібліотеку

Rhamnusium bicolor Schrank, 1781 >> Rhamnusium Latreille, 1829 >> Rhagiini Kirby, 1837 >> Lepturinae Latreille, 1802 >> Cerambycidae Latreille, 1802 >> Cerambycoidea Latreille, 1802 >> Cucujiformia Latreille, 1802 >> Polyphaga Emery, 1886 >> Coleoptera Linnaeus, 1758 >> Insecta Linnaeus, 1758 >> Arthropoda Linnaeus, 1758

Профайл виду
лат. Rhamnusium bicolor Schrank, 1781; укр. Вусач двоколірний
Синонімія
= Stenocorus ruficollis Herbst, 1784
= Stenocorus salicis (Fabricius) Olivier, 1795
= Cerambyx bicolor Schrank, 1781 nec Voet, 1778
= Rh. gracilicorne Théry, 1894
= Cerambyx rubroviolaceus Villers, 1789
= Rhagium etruscum Rossi, 1790
= Rhagium schranki Laicharting, 1784
= Rhamnusium virgo (Voet) Pesarini & Sabbadini, 1995,

Опис: Імаго. середніх розмірів, довжиною 15-23 мм. Тіло видовжене. Голова з різкою перетяжкою позаду скронь, в результаті чого останні сильно виступають, на кшталт вусачів-раґіїв. Очі глибоко виїмчасті. Вусики короткі, і не заходять далі, ніж за основу надкрил. Передньоспинка з різко виділеними боковими горбиками. Надкрила в дрібній поцяткованості, металево-сині. Забарвлення тіла жовто-руде, іноді буро-червоне до, майже, чорного.
Личинка. 30-35 мм в довжину і 5 мм в ширину. Тіло в густих коротких щетинках. З кожної сторони голови по одному вічку. Вусики короткі, тричленикові. Верхня губа – широка, овальна, при основі склеротизована. Основа пронотуму є сильно зморшкуватою. Мозолі на 1-7-у терґітах черевця дрібно ґранульовані: з дорзальної сторони в чотири ряди, а з вентральної – в два ряди. Дев’ятий членик черевця зі шкірястим виростом, який озброєний двома зубцями.

Поширення: Європейський вид у складі європейського зооґеографічного комплексу. Поширений на території всієї Європи, заході Росії, на Кавказі, в Туреччині.
Локалітети: м. Івано-Франківськ, м. Львів.
Біотопи: узлісся та масиви листяних лісів, перебуває у кронах і стовбурах дерев.

Період добової активності: День
Період льоту імаго: VІ-VIІІ
Кормова база: Імаґо не живляться. Личинки поїдають деревину листяних порід.
Життєвий цикл: Розвиток триває 2 роки

Природоохоронний статус:Не охороняється.
Чисельність: Дані відсутні.

Основна література:
(Загайкевич І.К., Бартенев А.Ф., Заморока А.М.)

Зовнішні посилання:

Перейти у бібліотеку

Rhagium mordax De Geer, 1775 >> Rhagium Fabricius, 1775 >> Rhagiini Kirby, 1837 >> Lepturinae Latreille, 1802 >> Cerambycidae Latreille, 1802 >> Cerambycoidea Latreille, 1802 >> Cucujiformia Latreille, 1802 >> Polyphaga Emery, 1886 >> Coleoptera Linnaeus, 1758 >> Insecta Linnaeus, 1758 >> Arthropoda Linnaeus, 1758

Профайл виду

лат. Rhagium mordax De Geer, 1775; укр. Вусач-меґараґій березовий
Синонімія
= Cerambyx mordax (DeGeer) Gmelin, 1790
= Rhagium linnei Laicharting, 1784
= Rhagium mordax var. excolita Slama
= Rhagium mordax var. klinzici Podaný
= Rhagium vulgare Samouelle, 1819
= Leptura mordax DeGeer, 1775
= Rhagium inquisitor F.

Опис: Імаго. Розміри тіла 17-25 мм, чорного забарвлення, вкрите густими лежачими світлими волосками. Надкрила в густих лежачих волосках, з двома перерваними біля шва жовтими перев’язями, та чорною плямою між ними. Скульптура надкрил зморшкувата зі слабо вираженими реберцями. Голова з великими добре розвиненими скронями, які довші за очі. Вусики короткі, не довші за передньоспинку. Передньоспинка з одним великим шипом.
Личинка. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку. Голова велика, плоска. З кожної сторони голови по одному основному вічку. Вусики маленькі двочленикові. Мандибули вузькі і довгі, зовні біля вершини гладенькі, при основі з неправильною скульптурою, а з середини з гострими, косими кілями. Наличник, як і верхня губа, широкий, остання має овальну форму. Ноги порівняно довгі. Пронотум в основній своїй частині гладкий. 9-й сегмент черевця має добре помітний шип.

Поширення: Західнопалеарктичний вид у складі палеарктичного комплексу. Вид поширений у Європі, Росії та на Кавказі.
Локалітети: с. Вишнів, м. Івано-Франківськ, с. Вістова, м. Калуш, с. Завадка, с. Осмолода, с. Стара Гута, с. Зелена (басейн р. Зелениця), м. Яремча, с. Хмелева, с. Зубриня, м. Дрогобич, смт. Івано-Франкове, с. Брюховичі, с. Черник, полонина Пожижевська (Чорногірський масив).
Біотопи: узлісся та масиви листяних лісів, утворених березою або грабом.

Період добової активності: День
Період льоту імаго: V-VIІІ

Кормова база: Імаґо живиться пилком і нектаром квітів, у передгір’ях на арункусі звичайному (Aruncus vulgaris Rafin), а в гірських – на гадючнику в’язолистому (Filipendula ulmaria L.). Личинки поїдають деревину берези (Betula verucosa L.), граба та деяких інших листяних порід.
Життєвий цикл: Розвиток триває 2 роки
Природоохоронний статус: Не охороняється.
Чисельність: Висока.

Zetorchestidae Michael, 1898 (Arthropoda: Arachnida: Oribatida) (укр. Кліщі-Зеторхестіди).
До бази даних Fauna Haliciae et Carpatiae внесено 1 вид:

1. Zetorchestes micronychus (Berlese, 1883)

Джерела:
(Меламуд В., 2003)
Перейти у бібліотеку

Xenillidae Woolley et Higgins, 1966 (Arthropoda: Arachnida: Oribatida) (укр. Кліщі-Ксеніліди).
До бази даних Fauna Haliciae et Carpatiae внесено 1 вид:

1. Xenillus tegeocranus (Hermann, 1804)

Джерела:
(Меламуд В., 2003)
Перейти у бібліотеку

Tectocepheidae Grandjean, 1954 (Arthropoda: Arachnida: Oribatida) (укр. Кліщі-Тектоцефеїди).
До бази даних Fauna Haliciae et Carpatiae внесено 1 вид:

1. Tectocepheus velatus

Джерела:
(Меламуд В., 2003)
Перейти у бібліотеку