1. Загороднюк I., Покиньчереда В., Киселюк О., Довганич Я. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника. — Київ: Інститут зоології НАН України, 1997. — 60 c. — (Вестник зоологии. Додаток № 5). 
  2. Загороднюк І., Постава Т., Волошин Б. В. Польовий визначник кажанів підземних порожнин Східної Європи. — Краків–Київ: Платан, 1999. — 43 с.
  3. Загороднюк І. В. (ред.). Великі хижі ссавці України та прилеглих країн. — Київ, 2001. — 72 c. — (Novitates Theriologicae, pars 4)
  4. Загороднюк І. (ред.). Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ: Українське теріологічне товариство, 2001. — 172 с. — (Novitates Theriologicae. Pars 6).
  5. Доценко И. Б., Загороднюк И. В., Манило Л. Г. и др. Каталог типовых экземпляров зоологического музея ННПМ НАН Украины / Под ред. Е. М. Писанца. — Киев: Зоол. музей ННПМ НАНУ, 2001. — 138 с.
    Тут вміщено розділ щодо ссавців:
    Загороднюк І., Шевченко Л. С.
    Mammalia // Каталог типовых экземпляров зоологического музея ННПМ НАН Украины / Под ред. Е. М. Писанца. — Киев: Зоол. музей ННПМ НАНУ, 2001. — С. 105–121.
  6. Загороднюк І. Наземні хребетні України та їх охоронні категорії (довідник для семінарів з зоології, екології, та охорони природи). — Ужгород: Ліра, 2004. — 48 с.
  7. Загороднюк И. (ред.). Фауна Украины: охранные категории (справочник) / Парникоза И. Ю., Годлевская Е. В., Шевченко М. С., Иноземцева Д. Н. — Киев: Киевский эколого-культурный центр, 2005. — 60 с.

Огляди складу та змін фауни

Статті цього циклу присвячено систематичним оглядам ссавців загалом та окремих сегментів теріофауни, у тім числі степової фауни, урбаністичних комплексів, адвентичної складової фауни, міграційної фауни, аналізу криптичного різноманіття фауни, аналізу центрів фауністичного різноманіття тощо.

  1. Загороднюк И. В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777–1990) // Вестн. зоологии. — 1992. — Том 26, № 2. — С. 39–48.
  2. Загороднюк І., Покиньчереда В. Таксономія ссавців східнокарпатського регіону // Загороднюк I., Покиньчереда В., Киселюк О., Довганич Я. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника. — Київ: Ін-т зоол. НАНУ, 1997. — С. 16–23. — (Додаток 5 до журналу “Вестник зоологии”).
  3. Загороднюк І. В. Вищі таксони ссавців у сучасній фауні України: склад, номенклатура та видове багатство // Доповіді НАН України. — 1998. — № 4. — С. 180–186.
  4. Загороднюк І. В. Ключі до визначення вищих таксонів звірів фауни України і сусідніх регіонів та принципи їх побудови // Вестник зоологии. — 1998. — Том 32, № 1–2. — С. 126–150.
  5. Загороднюк І. Контрольний список теріофауни України // Ссавці України під охороною Бернської конвенції / Під ред. І. В. Загороднюка. — Київ, 1999. — С. 202–210. — (Праці Теріологічної Школи, випуск 2).
  6. Загороднюк І. В. Степове фауністичне ядро Східної Європи: його структура та перспективи збереження // Доповіді НАН України. — 1999. — № 5. — С. 203–210.
  7. Загороднюк І. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — 2001. — Вип. 1. — С. 113–132.
  8. Загороднюк І. Загальна картина динаміки хіроптерофауни України // Міграційний статус кажанів в Україні / За ред. І. Загороднюка. — Київ, 2001. — С. 157–168. — (Novitates Theriologicae. Pars 6).
  9. Загороднюк И. В. Млекопитающие // Природа Приднепровского Полесья / Под ред. Г. А. Карповой. — Киев: ИНЭКО, 2002. — С. 139–158.
  10. Загороднюк І. Дика теріофауна Києва та його околиць і тенденції її урбанізації // Вестник зоологии. — 2003. — Том 37, № 6. — С. 30–38.
  11. Загороднюк І. В. Гірські регіони як зони найвищого видового багатства наземних хребетних України // Ученые записки Таврического национального университета. Серия «Биология, Химия». — 2004. — Том 17 (56), № 2. — С. 33–38. (Summary: p. 236).
  12. Кондратенко О., Загороднюк І. Мікротеріофауна заповідних ділянок Східної України за результатами обліків пастками і канавками // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 120–135. — (Серія: Праці Теріологічної Школи, випуск 7).
  13. Загороднюк І. Ссавці східних областей України: склад та історичні зміни фауни // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 216–259. — (Серія: Праці Теріологічної Школи, випуск 7).
  14. Загороднюк І. Адвентивна теріофауна України і значення інвазій в історичних змінах фауни та угруповань // Фауна в антропогенному середовищі. — Луганськ, 2006. — С. 18–47. — (Праці Теріологічної школи, випуск 8).
  15. Загороднюк І. В. Криптичне різноманіття фауни ссавців степової зони Східної Європи // Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження (Матеріали міжнародної наукової конференції, 18–22.09.2007 р., Асканія-Нова, Україна). — Асканія-Нова, 2007. — С. 52–54.
  16. Загороднюк І. В. Ссавці України: географічні та історичні зміни різноманіття фауни і угруповань // Біорізноманіття і роль тварин в екосистемах («Zoocenosis–2007»): Матеріали IV Міжнародної наукової конференції. — Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. — С. 479–482.
  17. Загороднюк І., Ємельянов І. Криптичне різноманіття ссавців у Східній Європі як віддзеркалення багатоманітності проявів виду // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2008. — Випуск 22. — С. 166–178.
  18. Загороднюк І. Наукові назви рядів ссавців: від описових до уніфікованих // Вісник Львівського університету. Серія Біологічна. — 2008. — Вип. 48. — С. 33–43.
  19. Загороднюк І. В. Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О. Черная (1853) до сьогодення. Повідомлення 1 // Вісник ННПМ НАН України. — Київ, 2009. — Том 8. — (39 стор., у друці).

Огляди та ревізії окремих систематичних груп ссавців

Окрім згаданих далі статей, загальні огляди відповідних систематичних груп на рівні рядів наведено у випусках “Праць теріологічної школи”, присвячених кажанам, ссавцям України під охороною Бернської конвенції, дрібним ссавцям тощо.

  1. Загороднюк И. В. Таксономия, распространение и морфологическая изменчивость полевок рода Terricola Восточной Европы // Вестн. зоологии. — 1989. — Том 23, № 5. — С. 3–14.
  2. Загороднюк И. В., Федорченко А. А. Мыши рода Sylvaemus Нижнего Дуная. Сообщение 1. Таксономия и диагностика // Вестник зоологии. — 1993. — Том 27, № 3. — С. 41–49. 
  3. Федорченко А. А., Загороднюк И. В. Мыши рода Sylvaemus Нижнего Дуная. Сообщение 2. Распространение и численность // Вестник зоологии. — 1994. — Том 28, № 4–5. — С. 55–64. 
  4. Загороднюк И. В., Михайленко А. Г., Тесленко С. В. Полевки рода Microtus в Молдове // Синантропия грызунов (М-лы 2 совещания, Иваново, 1993 / Под ред. В. Е. Соколова, Е. В. Карасевой). — Москва: ИЭМЭЖ, 1994. — С. 88–91. 
  5. Загороднюк И. В. Таксономия и распространение серых полевок (Rodentiformes: Arvicolini) фауны Украины // Млекопитающие Украины. — Киев: Наукова думка, 1993. — С. 63–76.
  6. Загороднюк І. В., Ткач В. В. Сучасний стан фауни та історичні зміни чисельності кажанів (Chiroptera) на території України // Доповіді НАН України. — 1996. — № 5. — С. 136–142.
  7. Загороднюк И. Редкие виды бурозубок на территории Украины: легенды, факты, диагностика // Вестн. зоологии. — 1996. — Том 30, № 6. — C. 53–69. 
  8. Загороднюк І. В. Зміни фауни унгулят України в історичні часи // Вестник зоологии. — Київ, 1999. — Supplement № 11. — С. 91–97. — (Кінь Пржевальського (Equus przewalskii Pol., 1881): проблеми збереження та повернення в природу. Матеріали VI Міжнародного симпозіуму). 
  9. Загороднюк І. Склад та історичні зміни фауни хижих ссавців України // Великі хижі ссавці України та прилеглих країн (Матеріали Школи-семінару 15–17 грудня 2000). — Київ, 2001. — С. 14–17. — (Novitates Theriologicae, Pars 4).
  10. Загороднюк І. Контрольний список родів і видів кажанів України // Міграційний статус кажанів в Україні / За ред. І. Загороднюка. — Київ: Українське теріологічне товариство, 2001. — С. 42–46. — (Novitates Theriologicae. Pars 6). 
  11. Загороднюк И. В. Номенклатура и система рода Arvicola // Водяная полевка. Образ вида / Под ред. П. А. Пантелеева. — Москва: Наука, 2001. — С. 174–192. — (Серия “Виды фауны России и сопредельных стран”).
  12. Загороднюк І., Кондратенко О. Сучасне поширення і стан популяцій ховрахів (Spermophilus) на сході України // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 211–214. — (Серія: Праці Теріологічної Школи, випуск 7).
  13. Загороднюк І. В. Нориці (Arvicolidae) в басейні Сіверського Дінця: криптичне різноманіття, біотопний розподіл та динаміка ареалів // Вісник Харківського національного університету. Серія «Біологія», 2008. — № 7 (814). — С. 74–93.
  14. Коробченко М., Загороднюк І. Таксономія та рівні диференціації сліпаків (Spalacidae) фауни України і суміжних країн // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія Біологія. — 2009. — Вип. 26. — С. 13–26.
  15. Загороднюк І. В. Поширення і чисельність Lagurus (Mammalia) в Україні // Вісті Біосферного заповідника “Асканія-Нова”. — 2009. — Том 11. — С. 77–91.
  16. Загороднюк І. В. Таксономія та номенклатура гризунів групи non-Muroidea фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.

Статті щодо проблеми виду

Цей цикл досліджень автора тісно пов’язаний з наступним циклом “види-двійники”, а також з циклом “Еволюційна та екоморфологічна диференціація видів” (див. нижче). Дослідженням проблеми “вид і видоутворення” присвячено окрему авторську сторінку на цьому сайті

  1. Загороднюк І. В. Політипні види: концепція та представленість у теріофауні Східної Європи // Доповіді НАН України. — 1998. — № 7. — С. 171–178.
  2. Загороднюк І. В. Вид в біології як неперервна система // Феномен співіснування двох парадигм: креаціонізму та еволюційного вчення / За ред. І. Г. Ємельянова. — Київ: НВП “Вирій”, 2001. — С. 153–181.
  3. Загороднюк И. В. Транзитивные таксономические системы и их структура у сусликов (Spermophilus) // Доповіді НАН України. — 2002. — № 9. — С. 185–191.
  4. Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Вид в екології як популяційна система та як компонент біотичного угруповання // Вісник Дніпропетровського ун-ту. (Серія “Біологія, Екологія”). — 2003. — Випуск 11 (Том 1). — С. 8–13.
  5. Загороднюк І. В. Інвазія як шлях видоутворення // Доповіді Національної академії наук України. — 2003. — № 10. — С. 187–194.
  6. Загороднюк І. В. Автогенетичні закономірності формування двійникових комплексів у ссавців // Доповіді НАН України. — 2003. — № 11. — С. 179–187.
  7. Загороднюк І. В. Біологічний вид як ампліфікована сутність: ознаки буферизації та механізми її зрушення // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2004. — Випуск 14. — С. 5–15.
  8. Загороднюк І., Фесенко Г. Двійникові таксономічні комплекси серед птахів фауни Східної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2004. — Випуск 15. — С. 5–19.
  9. Загороднюк І. Біогеографія криптичних видів ссавців Східної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Випуск 17. — С. 5–27.
  10. Загороднюк І., Ємельянов І. Криптичне різноманіття ссавців у Східній Європі як віддзеркалення багатоманітності проявів виду // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2008. — Випуск 22. — С. 166–178.

Статті про види-двійники

Вивчення криптичного (прихованого) різноманіття фауни — одна з головних галузей дослідження автора, яка охоплює всі проблемні групи ссавців східноєвропейської фауни. Найбільша кількість праць присвячена вивченню найбагатших на види-двійники, аловиди і морфологічно близькі види груп мишовидних гризунів.

  1. Загороднюк И. В., Тесленко С. В. Виды-двойники надвида Microtus arvalis на Украине. Сообщение I. Распространение Microtus subarvalis // Вестник зоологии. — 1986. — № 3. — С. 34–40.
  2. Загороднюк И. В. Кариотип, систематическое положение и таксономический статус Pitymys ukrainicus // Вестник зоологии. — 1988. — Том 22, № 4. — С. 50–55.
  3. Межжерин С. В., Загороднюк И. В. Новый вид мышей рода Apodemus (Rodentia, Muridae) // Вестник зоологии. — 1989. — № 4. — С. 55–59.
  4. Загороднюк И. В. Кариотипическая изменчивость 46-хромосомных форм полевок группы Microtus arvalis (Rodentia): таксономическая оценка // Вестник зоологии. — 1991. — Том 25, № 1. — С. 36–45 (+ 3-я стр. обл.).
  5. Загороднюк И. В. Систематическое положение Microtus brevirostris (Rodentiformes): материалы по таксономии и диагностике группы “arvalis” // Вестн. зоологии. — 1991. — Том 25, № 3. — С. 26–35.
  6. Загороднюк И. В., Воронцов Н. Н., Песков В. Н. Татранская полевка (Terricola tatricus) в Восточных Карпатах // Зоологический журнал. — 1992. — Том 71, вып. 6. — С. 96–105.
  7. Zagorodnyuk I. V., Zima J. Microtus tatricus (Kratochvil, 1952) in the Eastern Carpathians: Cytogenetic Evidence // Folia Zool. (Brno), 1992. — Vol. 41 (2). — P. 123–126.
  8. Загороднюк И. В. Идентификация восточноевропейских форм Sylvaemus sylvaticus (Rodentia) и их географическое распространение // Вестник зоологии. — 1993. — Том 27, № 6. — С. 37–47. 
  9. Загороднюк И. В., Березовский В. И. Mus spicilegus (Mammalia) в фауне Подолии и северная граница ареала этого вида в Восточной Европе // Зоологический журнал. — 1994. — Том 73, вып. 6. — С. 110–119.
  10. Загороднюк И. В., Мишта А. В. О видовой принадлежности ежей рода Erinaceus Украины и прилежащих стран // Вестник зоологии. — 1995. — Том 29, № 2–3. — С. 50–57.
  11. Загороднюк И. В., Федорченко А. А. Аллопатрические виды грызунов группы Spermophilus suslicus (Mammalia) // Вестник зоологии. — 1995. — Том 29, № 5–6. — С. 49–58.
  12. Загороднюк И. В. Таксономическая ревизия и диагностика грызунов рода Mus из Восточной Европы. Сообщение 1 // Вестник зоологии. — 1996. — Том 30, № 1–2. — С. 28–45.
  13. Zagorodnyuk I. V. Sibling species of mice from Eastern Europe: taxonomy, diagnostics and distribution // Доповіді НАН України. — 1996. — N 12. — С. 166–173.
  14. Загороднюк И. В., Боескоров Г. Г., Зыков А. Е. Изменчивость и таксономический статус степных форм мышей рода Sylvaemus (falzfeini — fulvipectus — hermonensis — arianus) // Вестник зоологии. — 1997. — Том 31, № 5–6. — С. 37–56.
  15. Загороднюк І. Полівиди кажанів Східної Європи та їх діагностика // Європейська ніч кажанів ’98 в Україні. — Київ, 1998. — С. 56–65. — (Праці Теріологічної школи, випуск 1).
  16. Загороднюк І. В., Кондратенко О. В. Sicista severtzovi та близькі до неї форми гризунів в Україні: цитогенетичний та біогеографічний аналіз // Вестник зоологии. — 2000. — Suppl. 15. — С. 101–107.
  17. Загороднюк И. В. Таксономическая ревизия и диагностика грызунов рода Mus из Восточной Европы. Сообщение 2 // Вісті Біосферного заповідника “Асканія-Нова”. — Асканія-Нова, 2002. — Том 4. — С. 130–140.
  18. Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Біологія. Екологія». — 2007. — Випуск 15 (том 1). — С. 45–53.
  19. Загороднюк І. Види-двійники і морфологічно близькі види ссавців у колекціях зоологічних музеїв: головні підсумки та перспективи досліджень // Сучасний музей. Наукова й експозиційна діяльність. Матеріали наукової конференції (Чернівці, 15.06.2008 р.) / За ред. І. В. Скільського. — Чернівці: Вид-во “ДрукАрт”, 2008. — С. 25–34.

Еволюційна та екоморфологічна диференціація видів

Цей цикл досліджень автора присвячено пошуку закономірностей еволюційної диференціації видів, у т. ч. дослідженням просторово-морфологічної диференціації близьких видів і закономірностям їх екоморфологічної диференціації в умовах вторинної симпатрії.

  1. Загороднюк І. В., Кавун К. Ю. Вікова мінливість як основа формування міжвидових відмінностей у гризунів (Muriformes) // Доповіді НАН України. — 2000. — № 3. — С. 174–180.
  2. Загороднюк І. В. Природа відмінностей у близьких видів: аналіз двійникових комплексів кажанів // Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть: Тези Всеукраїнської зоологічної конференції (Кривий Ріг, 13–14.11.2001). Кривий Ріг: Вид-во І.В.І., 2001. — С. 143–145.
  3. Загороднюк И. В. Уровни таксономической и морфологической дифференциации европейских групп грызунов семейства Muridae (Mammalia) // Доповіді НАН України. — 2001. — № 5. — С. 151–157.
  4. Загороднюк І. В. Аловиди сарни (Capreolus): природа відмінностей між ними і статус популяцій з України // Вісник Луганського державного педагогічного університету. Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 206–222.
  5. Загороднюк И. В. Транзитивные таксономические системы и их структура у сусликов (Spermophilus) // Доповіді НАН України (Математика, природознавство, технічні науки). — 2002. — № 9. — С. 185–191.
  6. Загороднюк І. Рівні морфологічної диференціації близьких видів звірів та поняття гіатусу // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2004. — Вип. 38. — С. 21–42.
  7. Загороднюк І. В. Закономірності прояву географічної мінливості у двійникових комплексах ссавців (на прикладі роду Sylvaemus) // Доповіді Національної академії наук України. — 2005. — № 9. — С. 171–179.
  8. Загороднюк І. В., Атамась Н. С. Морфологічна диференціація хом’яків (Cricetidae) Східної Європи: діагностична вага ознак та структура таксономічних взаємин // Доповіді Національної академії наук України. — 2005. — № 4. — С. 153–160.
  9. Загороднюк І. Конфлікт через збіг ніш у видів-двійників: оцінка за сталою Хатчінсона // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2007. — Випуск 20. — С. 5–13.
  10. Загороднюк І. Узгоджена генетична, біогеографічна та морфологічна диференціація у еволюційно молодих видів: аналіз групи Microtus “arvalis” (Mammalia) // Доповіді НАН України. — 2007. — № 3. — С. 175–181.
  11. Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Біологія. Екологія». — 2007. — Випуск 15 (том 1). — С. 45–53.
  12. Zagorodniuk I., Postawa T. Spatial and ecomorphological divergence of Plecotus sibling species (Mammalia) in sympatry zone in Eastern Europe // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. — Львів, 2007. — Вип. 23. — С. 215–224.
  13. Загороднюк І. Різноманіття ссавців та видове багатство гільдій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2008. — Випуск 24. — С. 11–23.
  14. Загороднюк І. В. Закономірності розмірної диференціації видів і статей у багатовидовій гільдії (на прикладі роду Mustela) // Наукові записки Державного природознавчого музею. — 2009. — Вип. 25. — С. 251–266.

Охорона тварин та фауна заповідників

Цій актуальній темі, окрім зазначених нижче праць, присвячено чимало інших праць автора, наведених у суміжних рубриках, у тім числі працях щодо складу та історичних змін фауни, статтям про види-двійники, про кажанів, про структуру природних (заповідних) угруповань.

  1. Загороднюк І., Хоменко В. Фауна України у «Червоній книзі Української РСР» (1980). Біогеографічний аналіз // Ойкумена (Укр. екол. вісник). — 1995. — № 1–2. — С. 95–99.
  2. Загороднюк І. Концепція “гарячих територій” і збереження біорозмаїття // Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь / За ред. Т. Гардашук. — Київ: Стилос, 1997. — С. 59–68 (summary: 146–147).
  3. Загороднюк І. Ендемічна теріофауна Карпат: таксономічний та біогеографічний аналіз // “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку”: Мат-ли міжнар. наук.-практ. конф. — Рахів, 1998. — Том 2. — С. 218–222.
  4. Загороднюк І. Рідкісні види тварин // Розбудова екомережі України / Під ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. — Київ: Техпринт, 1999. — С. 71–75.
  5. Загороднюк І. В. Заповідання та некомпенсовані втрати біоти як складові червонокнижного майбуття // Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні. — Рахів, 1999. — С. 124–131.
  6. Загороднюк І. В. Степове фауністичне ядро Східної Європи: його структура та перспективи збереження // Доповіді НАН України. — 1999. — № 5. — С. 203–210.
  7. Загороднюк І. В. Систематичне положення таксона як критерій його вразливості // Доповіді НАН України. — 2000. — № 5. — С. 180–186.
  8. Загороднюк І. Ціна життя тварини з точки зору зоолога // Екосфера. — Ужгород: Ліра, 2003. — Випуск 9–10. — С. 10–14.
  9. Загороднюк І. В., Полуда А. М., Ємельянов І. Г. Фауна України: стан і заходи збереження // Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи / За редакцією Ю. Р. Шеляг-Сосонка. — Київ: Хімджест, 2003. — С. 38–72.
  10. Зізда Ю. Е., Загороднюк І. В. Раритетні види як ознака унікальності регіону (на прикладі теріофауни Карпат) // Сучасні проблеми екології (Збірка матеріалів Всеукраїнської конференції молодих вчених 7–9 жовтня 2004 р.). — Запоріжжя, 2004. — С. 159–163.
  11. Кондратенко О. В., Загороднюк І. В. Склад і структура схожості мікротеріофаун заповідних ділянок східної частини України // Ученые записки Таврического национального университета. Серия “Биология, Химия”. — 2004. — Том 17 (56), № 2. — С. 82–89.
  12. Загороднюк І. Дрібні ссавці заповідника «Кам’яні Могили»: аналіз складу фауни та історичних змін угруповань // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2007. — Вип. 44. — С. 71–79.
  13. Загороднюк І. Раритетна фауна та ознаки раритетності // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 7–20. — (Праці Теріологічної школи, випуск 9).
  14. Загороднюк І., Коробченко М. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних видів // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 107–156. — (Праці Теріологічної школи, випуск 9).

Статті про кажанів

Кажани — одна з найбільш загадкових груп, яка дає величезний обсяг нових даних про криптичне різноманіття фауни як внаслідок наявності низки видів-двійників і морфологічно близьких видів, так і внаслідок того, що ця група внаслідок малої уваги до неї українських теріологів загалом є “криптичною”.

  1. Загороднюк І. В., Ткач В. В. Сучасний стан фауни та історичні зміни чисельності кажанів (Chiroptera) на території України // Доповіді НАН України. — 1996. — № 5. — С. 136–142.
  2. Zagorodniuk I. V. Taxonomy, biogeography and abundance of the horseshoe bats in Eastern Europe // Acta zoologica cracowiensia. — 1999. — Vol. 42 (3): 407–421.
  3. Загороднюк І., Постава Т., Волошин Б. В. Польовий визначник кажанів підземних порожнин Східної Європи. — Краків-Київ: Платан, 1999. — 43 с.
  4. Покиньчереда В. Ф., Загороднюк І. В., Постава Т., Лабоха М., Покиньчереда В. В. Нічниця довговуха та кажан північний (Mammalia, Chiroptera) на заході України // Вестник зоологии. — 1999. — Том 33, № 6. — С. 115–120.
  5. Postawa T., Pokynchereda W., Zagorodniuk I. Summer bat fauna of the Carpathian Biosphere Reserve (the Mala Uholka and Velka Uholka valleys) // Studia Chiropterologica. — 2000. — Vol. 1. — P. 73–81.
  6. Zagorodniuk I., Tyshchenko V., Petrushenko Ya. Horseshoe bats (Rhinolophus) in the Dnister region as most east-northern part of their range in Europe // Studia Chiropterologica. — 2000. — Vol. 1. — P. 115–131.
  7. Zagorodniuk I. Species of the genus Plecotus in the Crimea and neighbouring areas in the Northern Black Sea Region // Woloszyn B. W. (ed.). Proceedings of the VIIIth ERBS. — Krakow: PLATAN Publ. House, 2001. — Vol. 2 (Distribution, ecology, paleontology and systematics of bats). — P. 159–173.
  8. Загороднюк І., Негода В. Нетопири: Pipistrellus та Hypsugo // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 65–72.
  9. Загороднюк І., Годлевська Л. Кажани в колекціях зоологічних музеїв України: фенологічний огляд даних // Міграційний статус кажанів в Україні / За ред. І. Загороднюка. — Київ, 2001. — С. 122–156. (Novitates Theriologicae. Pars 6).
  10. Петрушенко Я. В., Годлевська О. В., Загороднюк I. В. Дослідження населення кажанів в заплаві Сіверського Донця // Вісник Луганського державного педагогічного університету. Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45) (Теріологія в Україні 2002). — С. 121–124.
  11. Загороднюк І. В. Населення кажанів урбанізованих територій: добір видів за частотою ультразвукових сигналів // Доповіді НАН України. — 2003. — N 8. — С. 184–189.
  12. Загороднюк І. В., Годлевська Л. В. Кажани триби Myotini (Mammalia) у Середньому Подніпров’ї: видовий склад, поширення та чисельність // Вестник зоологии. — 2003. — Том 37, № 2. — С. 31–39.
  13. Годлевська Л., Петрушенко Я., Тищенко В., Загороднюк І. Зимові скупчення кажанів (Chiroptera) у печерах Центрального Поділля (Україна) // Вестник зоологии. — 2005. — Том 39, № 2. — С. 37–45.
  14. Загороднюк І. В., Коробченко М. А. Кажани та ліссавіруси: аналіз даних з України та гіпотези міграції сказу в антропоценози // Вісник Луганського педагогічного університету. Біологічні науки. — 2007. — № 16 (132). — С. 104–116.
  15. Zagorodniuk I., Postawa T. Spatial and ecomorphological divergence of Plecotus sibling species (Mammalia) in sympatry zone in Eastern Europe // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. — Львів, 2007. — Вип. 23. — С. 215–224. >>
  16. Загороднюк І., Дикий І. Нічниця північна (Myotis brandtii) на заході України: ідентифікація, поширення, екоморфологія // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2009. — Вип. 49. — С. 111–127.
  17. Загороднюк І. Морфологія епіблеми у кажанів та її мінливість у Eptesicus “serotinus” (Mammalia) // Вісник Львівсь-кого національного університету. Серія Біологічна. — 2009. — Вип. 51. — С. 157–175.

Статті про угруповання тварин

Роботи стосуються оцінок (та переоцінок з огляду на знахідки видів-двійників) видового і таксономічного різноманіття фауни, методичних розробок щодо аналізу структури угруповань та механізмів підтримання високого рівня різноманіття зональних і локальних фауністичних комплексів.

  1. Емельянов И. Г., Загороднюк И. В., Хоменко В. Н. Таксономическая структура и сложность биотических сообществ // Екологія та ноосферологія. — 1999. — Том 8, № 4. — С. 6–18.
  2. Загороднюк І. Загальна картина динаміки хіроптерофауни України // Міграційний статус кажанів в Україні / За ред. І. Загороднюка. — Київ, 2001. — С. 157–168. — (Novitates Theriologicae. Pars 6).
  3. Загороднюк І., Киселюк О., Поліщук І., Зеніна І. Бальні оцінки чисельності популяцій та мінімальна схема обліку ссавців // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2002. — № 30. — С. 8–17.
  4. Загороднюк І., Кондратенко О. Біотопна диференціація видів як основа підтримання високого рівня видового різноманіття фауни // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2002. — № 30. — С. 106–118.
  5. Кондратенко О. В., Загороднюк І. В. Склад і структура схожості мікротеріофаун заповідних ділянок східної частини України // Ученые записки Таврического национального университета. Серия «Биология, Химия». — 2004. — Том 17 (56), № 2. — С. 82–89. (Summary: p. 238).
  6. Кондратенко О., Загороднюк І. Зональні фауністичні угруповання дрібних ссавців східної України та їх історичні зміни // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 167–173. — (Праці Теріологічної Школи, випуск 7).
  7. Наглов В., Загороднюк И. Статистический анализ приуроченности видов и структуры сообществ // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 291–300. — (Серія: Праці Теріологічної Школи, випуск 7).
  8. Загороднюк І., Коробченко М. Поширення та динаміка епізоотій сказу в популяціях ссавців на Луганщині // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2007. — Вип. 45. — С. 127–138.
  9. Трунов О. П. Загороднюк І. В. Зміни угруповань великих ссавців внаслідок розвитку мисливської діяльності людини // Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції. — Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. — С. 509–511.
  10. Загороднюк І. Різноманіття ссавців та видове багатство гільдій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2008. — Випуск 24. — С. 11–23.
  11. Загороднюк І. В. Закономірності розмірної диференціації видів і статей у багатовидовій гільдії (на прикладі роду Mustela) // Наукові записки Державного природознавчого музею. — 2009. — Вип. 25. — С. 251–266.